Хочете спробувати порелаксувати з люлькою, вдихаючи ароматний тютюновий дим? Завважте, що вибрати правильну люльку – то ціла наука. а придбання люльки – справжнє капіталовкладення. Вона повинна бути не тільки красива, але й правильна, тобто така, яка найбільше вам підходитиме. Як же обрати вашу ідеальну люльку?
Поринемо в історію
Давня легенда розповідає, що жила собі колись красуня гейша на ймення Тамбе. У неї була мрія пізнати всіх чоловіків на світі. Але померла, не здійснивши своєї мрії – бо ж ніхто не живе вічно! Гейшу поховали, а на її могилі виросла дивовижна трава тамбе – тютюн. І от вона справдила мрію красуні гейші – пізнала всіх чоловіків (ба навіть багатьох жінок!) і навіть зробила їх своїми рабами.
А якщо серйозно, то традиція куріння налічує тисячі років. Археологічні знахідки підтверджують – ароматний дим вдихали ще давні єгиптяни та скіфи, не кажучи вже про корінних мешканців Америки. Куріння спочатку було релігійним ритуалом – наприклад, жерці племені майя повинні були видихати дим тютюну на всі сторони світу. Індіанці вважали, що дим цієї рослини допомагає зцілитися та перемогти ворогів.
Предки сучасної люльки виконувалися з очерету, тваринного рогу та порожнистої кістки. Пізніше люди почали робити невибагливі циліндричні трубки на зразок довгого мундштуку з глини, дерева, каменю, прикрашаючи їх різьбленням та розписом. Куріння стало задоволенням та звичкою.
Старий Світ запозичив звичку курити тютюн у Нового. Перші європейські люльки вироблялися з глини, як і індіанські. Але згодом, у XVII столітті, попит на аксесуари для куріння був такий великий, що навіть виникли люлькові мануфактури. Ці люльки мали просту форму – чашечка на черешку з підставкою-каблучком. Століття потому голландці та британці налагодили виробництво витончених люльок з різьбленням, глазур’ю, розписом. Тому люлька досить швидко стала елітарним аксесуаром, у британських школах навіть навчали молодих джентльменів правильно розкурювати люльку та насолоджуватися процесом. Наші прадіди-запорожці дуже любили викурити люлечку – кожен мав свою, якнайбільш хитромудру, а ще була «общеська люлька» - велетенська, обсаджена дорогоцінним камінням та бляхами, іноді прикрашена написом «козацька люлька — добра думка». З такої люльки курили по черзі цілі збори, коли обдумували похід або вирішували серйозні проблеми.
Матеріал для люльки постійно змінювався – від деревини вишні, горіха та бука до слонової кістки, мармуру, порцеляни та венеційського скла. Мундштуки робилися з рога, бурштину, срібла.
Сучасна люлька – яка вона
Люлька, яку ви купите сьогодні, майже нічим не відрізняється від мануфактурних люльок XVII сторіччя. Вона має 2 частини, які можна роз'єднати:
- мундштук (довгаста пряма або сідловидна частина з загубником та димохідним каналом);
- стамель (чубук, чаша та тютюнова камера).
Закруглена широка чашка люльки має тютюнову камеру, до якої закладається тютюн. Чашка переходить в чубук, який проводить дим від тютюнової камери до мундштуку. За допомогою стрижня цапфи чубук з'єднується з мундштуком. Місце стику прикрашається ферулою – кільцем з дорогого дерева, металу або натурального рогу. Мундштук закінчується загубником, або прикусом – кінчиком люльки, який береться до рота.
Мундштук виготовляється з акрилу, пластика, дерева, ебоніту, бурштину чи інших мінералів. Найбільш практичним вважають ебоніт. Чубук та чашка – з пінки, бріару, вереска, глини, морської пінки (сепіоліту), морту (мореного дубу, мінералізованої деревини) та капу (наростів на деревах).
Цікаво: найчастіше люльки ріжуться не з грушевої чи вишневої деревини, а з капу.
Найкращим матеріалом для люльки вважається бріар. Це нарост на коріннях еріки древовидної, багатий кремнієм. Завдяки цьому бріарова люлька довго не прогорає. Вартість бріару, з якого виготовляється більшість хороших люльок, змінюється в залежності від країни походження, від структури та візерунку волокон, наявності каверн та сендпітів (врослих піщинок). Від якості та властивостей бріару залежить смак і вигляд люльки. Люльки з бріару виробляють по всьому світу, в тому числі й в Україні. Причому їхня якість нічим не гірша за якість бріарових люльок, виготовлених в інших країнах.
Як обрати найкращу люльку
Зважте, що люлька — це час та спокій. Її не палять на швидку. Люльці пасують спокійні роздуми, споглядання — й напружена робота. Люльці потрібні майстерня, кабінет та подорож. Тому якщо ви звикли курити похапцем, не готові час від часу розслабитися та помедитувати за курінням, люлька не ваш варіант. Але ви завжди можете купити її на подарунок колезі та начальнику, другові чи подрузі – зараз виробляються елегантні жіночі та унісекс люльки.
Вищий клас якості для люльок називається «Hi Grade». Для визначення класу люльок «Hi Grade» існують докладні критерії. Їхній короткий перелік виглядає так: люлька класу «Hi Grade» має бути hand made, з ідеальними дизайном, фінішною обробкою та «чудовим смаком» куріння.
Об’єктивні критерії вибору:
- В тютюновій камері не повинно залишатися слідів пилу.
- В тютюновій камері не має бути дефектів (каверн, сендпітів).
- Внутрішня поверхня димового каналу має бути полірованою.
- Перехід від чубука до мундштука повинен бути ідеально рівним.
- Мундштук має бути максимально приємним для тримання в зубах.
- Малюнок матеріалу має бути однорідним, без дефектів і шпаклівки.
- Полірування та фарбування має бути рівномірним; клеймо – чітким.
- На поверхні люльки не має бути слідів інструментів, фарбування, лакування, вставок.
- Діаметр ідеально чистого димового каналу має бути 3,5-4,0 мм (однаковим і розташованим по центру в чубуці та мундштуці).
Суб’єктивні критерії вибору:
- Люльку повинно бути приємно тримати в зубах.
- Між чашею, чубуком та мундштуком повинен бути візуальний баланс.
- Вага та розміри люльки мають підходити вашій спроможності тримати люльку в зубах.
- Фініш (обробка поверхні) може бути будь-якою, проте найлегше оцінити гладенький фініш).
- Форма та фініш люльки мають викликати максимальне задоволення від тримання її в руках.
Окрім того, треба зважати на:
- Ціну – люлька високого класу не може бути дешевою.
- Гарантію – у люльки високого класу гарантія має бути не менше року.
Майстровою люлькою, або hand made, називають люльки, виготовлені з мінімальним використанням верстатного обладнання. Такі люльки цінуються за оригінальність, якість бріару та працю майстра, що і зумовлює їх вартість. Часто hand made плутають з «авторською роботою». Це груба помилка, адже автор міг використовувати верстати
та копіювальне обладнання. Люльки hand made повинні виготовлюватися від початку до кінця одним майстром, з бріару найвищої якості, без використання копіювального обладнання.
Важливо: досвідчені курці вважають, що люлька закисає, якщо курити її частіше, ніж раз на добу. Тому варто мати три-чотири люльки на зміну.
